Складські удари 2026: чому з магазинів зникають молочка та сигарети

Як логістичні удари розламали звичну схему доставки товарів

Сьогодні українці дедалі частіше бачать порожні полиці у привіях молочної продукції та тютюнових виробів. Ситуація, яка видається дивною в умовах, коли товари продовжують виробляватися на заводах, насправді відображає глибшу проблему — розрив у логістичних ланцюгах поставок. За останні місяці атаки призвели до знищення понад 1,05 млн кв. метрів складських площ по всій країні, з яких близько 750 тисяч припадають на Київський регіон. Це не просто цифри — це крах інфраструктури, на якій тримається вся система доставки товарів від виробника до вас у магазин.

Найбільше постраждали розподільчі центри великих торговельних мереж, насамперед Fozzy Group та Novus. Ці центри — це не звичайні склади; це вузлові пункти, через які проходить основний потік товарів до тисяч магазинів. Коли один такий центр вибуває з ладу, результат відчувається миттєво на полицях мережі. Для покупця це означає локальний, але відчутний дефіцит окремих брендів та категорій товарів.

Хто постраждав найбільше: виробники у розпачі

Ударом по логістиці поклало не лише мережи, але й самих виробників. Danone, Lactalis (торгові марки Lactel та President) і Яготинський молокозавод дитячого харчування зазнали пошкоджень власних розподільчих потужностей. Паралельно тютюнові гіганти — Japan Tobacco International та Philip Morris Ukraine — змушені були призупинити частину поставок через втрату доступу до головних логістичних хабів.

На рівні магазину це виглядає так: мережа «Сільпо» чи «Фора» отримує менше молочної продукції, тому полиці пустіють швидше. Проте це не означає, що молоко закінчилось — його просто складно доставити туди, де його чекають покупці. Дефіциту виробництва немає, є дефіцит логістики.

Як виробники шукають альтернативні шляхи

Philip Morris Ukraine та JTI однаково стикнулись з однією проблемою: вони не постачають товар напряму в кожен магазин. Система традиційно працює через розподільчі центри мереж або через спеціальних дистриб'юторів. Тому виробники розглядають варіант посилити роботу саме дистриб'юторів, щоб обійти пошкоджені вузли.

Однак це лише тимчасове рішення, яке може лише частково пом'якшити перебої на окремих маршрутах чи в певних регіонах.

Чому пряма доставка від виробника в кожен магазин — це нереальна утопія

Здається логічним: якщо центральні склади не працюють, виробники поставлятимуть товар напряму у кожен магазин. Проблема в тому, що це фізично неможливо.

• Брак ресурсів у виробників: близько 75% виробників не мають необхідного автопарку та штату для обслуговування тисяч торговельних точок. Більшість підприємств історично розраховувала на централізовані розподільчі центри.
• Перевантаженість магазинів: якби кожна компанія почала возити товар окремо, магазини не витримали б такого потоку автомобілів. Рампи (місця розвантаження) мережевих об'єктів мають обмежену пропускну здатність.
• Економічна невиправданість: розвозка малих партій до сотень магазинів коштує дорого, і виробники не в змозі це фінансувати без допомоги мереж.

На практиці це означає, що виробники на кшталт молокозавідень просто не можуть забезпечити 100% розвозку по всіх 1300 магазинах АТБ чи 800–900 магазинах Fozzy Group. Це не неспроможність, це законом фізики обумовлена неможливість.

Конфлікт інтересів: хто платить за логістичний крах

Збиток от логістичного колапсу виник, але його потрібно розподілити між учасниками ринку. Тут розпочався конфлікт:

Деякі мережи вимагають від виробників 100% компенсації логістичних ризиків. Це означає, що якщо виробник не може доставити товар через розпорошену логістику, він платить штрафи чи компенсації мережам. Це невиправедливо: виробник не несе відповідальність за атаку ворога на склади мережі.

Наслідок такої політики передбачуваний: виробники переорієнтовуються на альтернативні канали збуту — інших дистриб'юторів, змінюють долю експорту чи внутрішній ринок. Для покупця це означає ще більше скорочення асортименту улюблених брендів.

«Забезпечити 100-відсоткову розвозку по всіх приблизно 1300 магазинах АТБ чи 800–900 магазинах Fozzy Group переробні підприємства фізично не можуть» — пояснює представник виробничої спільноти. Це не прострочка чи оправдання, це технічна реальність військового часу.

Які товари першими зникають з полиць

Не всі категорії страждають однаково. Найбільш вразливими залишаються товари з коротким терміном придатності:

1. Молочні продукти — вимагають холодильної логістики і швидкої доставки. Затримка на день-два робить продукт непридатним.
2. Охолоджене м'ясо та риба — той самий сценарій: без швидкої доставки за необхідної температури товар псується.
3. Дитяче харчування — батьки не чекають, і якщо його немає, переходять на альтернативи.
4. Тютюнові вироби — тут криза ускладнена ще й фіскальним аспектом: частина продукції знищена, але акциз уже сплачений.

Якщо одночасно постраждають кілька вузлів однієї мережи та виникнуть проблеми у самих постачальників, локальне скорочення асортименту може затягнутися на тижні.

Що просять бізнес і держава: конкретні рішення

Вихід із кризи вимагає скоординованих дій. Учасники ринку сформулювали конкретні запити до держави:

• Коригування акцизу: для продукції, знищеної до введення в обіг, акциз повинен бути повернений чи скоригований. Це справедливо для тютюнових компаній, які сплатили податок на товар, якого більше немає.
• Спрощення управління пошкодженими складами: дозвіл перемішувати товар з пошкоджених складів навіть якщо частково не працює відеоспостереження — інакше компанії ризикують втратити ліцензії в умовах, коли альтернативних приміщень немає.
• Логістичні субсидії: тимчасові дотації на компенсацію вищої вартості перевезень через альтернативні маршрути через Румунію та Польщу замість заблокованого морського експорту.
• Страхування воєнних ризиків: залучення міжнародних страхових компаній, оскільки традиційне страхування не покриває військові втрати.
• Пільгове кредитування: для відновлення холодильного обладнання та будівництва нових складів.

Однак економісти застерігають: державна фінансова допомога обмежена та забюрократизована. Вона не може розглядатися як панацея, особливо враховуючи інфляцію та можливу девальвацію гривні, які самі по собі підвищуватимуть вартість імпортованих товарів і обладнання.

Експорт під загрозою: додатковий вимір кризи

Логістична криза вдарила й по експортерам. Українські компанії молочної продукції та охолодженого м'яса змушені шукати альтернативу заблокованому морському експорту. Сухопутні маршрути через Румунію та інші країни ЄС коштують дорого, а доставка автотранспортом до Центральної Азії через вищу вартість логістики стала економічно невигідною. Це обмежує можливості українського агросектору конкурувати на світовому ринку.

Чого очікувати покупцям у найближчому часі

Реалістично: тимчасові зміни асортименту, заміна одних брендів іншими, потенційне дорожчання товарів через вищу вартість доставки. Однак системного дефіциту їжі чи тютюну в Україні не передбачається, оскільки виробництво продовжується.

На горизонті — поступове відновлення логістичної інфраструктури, більш балансований розподіл ризиків між мережами та виробниками, і запровадження державних підтримувальних механізмів. Швидкої заміни розподільчим центрам немає, але альтернативні маршрути та диверсифікація дистрибуції поступово заповнюватимуть прорви.

Ключ до виходу з кризи — швидке відновлення складської інфраструктури та справедливий розподіл логістичних навантажень між всіма учасниками ланцюга постачання.

Висновок: готуватись до змін, а не панікувати

Головна миттєва порада для покупців: якщо вам подобається певний бренд молочної продукції чи інших товарів, які зараз можуть зникати з полиць, запасайте їх у розумних кількостях. Це не паніка, а розумне пристосування до тимчасової логістичної нестабільності. З часом ситуація стабілізується через відновлення складів та адаптацію виробників до нових реалій.