Вадим Яценко про нову посаду в хорі Верьовки: відповідь на критику

Нова посада та хвиля критики в соцмережах

Призначення диригента Вадима Яценка на посаду художнього керівника одного з найвідоміших українських хорів викликало суперечливі реакції в інтернеті. Багато користувачів соцмереж висловили своє невдоволення цим рішенням, а деякі навіть попросили вибачення у засновника колективу. Проте сам диригент вирішив розповісти свою позицію й пояснити, чому він прийняв цей виклик.

За словами Яценка, критика часто базується на поверховому розумінні історії установи. Він наголосив, що неправильно оцінювати колектив лише через контекст його створення у радянські часи. Диригент переконує, що це не применшує значимості внеску организації у збереження української музичної традиції.

Історія колективу: давай розберемося в фактах

У своєму зверненні Яценко пропонує глибше подивитися на роль хору протягом десятиліть його існування. Хоча установа й була створена за радянської системи, колектив самостійно не несе вину за політичний контекст епохи.

«Чи є хор продуктом радянської системи? Так. Чи є в цьому вина колективу? Ні. Чи були видатні керівники цього хору частиною тієї системи? Так. Чи є вони цінними для української культури? Беззаперечно, так»

Диригент особливо наголошує на тому, що діяльність колективу сприяла збереженню українських культурних надбань в умовах, коли влада намагалась уніфікувати культури всіх народів Союзу під російський культурний вплив. Саме тому заперечувати значимість цієї установи для нашої культури — значить ігнорувати важливий період її розвитку.

Культ особистості в будівлі: що помітив новий керівник

Одним з основних мотивів критики став період керівництва Анатолія Авдієвського, який протягом п'яти десятиліть очолював цей хор. Новий художний керівник визнає величезний внесок свого попередника у розвиток колективу, однак звертає увагу на деякі тривожні явища.

Уже при першому відвідуванні будівлі на бульварі Шевченка Яценко звернув увагу на особливу атмосферу поваги до однієї особистості. На третьому поверсі розташована скульптура засновника хору. Поруч з нею висіла світлина Авдієвського, і все це було оточено штучними квітами — символ вшанування, який збереглася навіть через десять років після його відходу з посади.

Діригент відкрито називає це явище культом особистості і порівнює з подібними практиками тоталітарних систем. На його думку, таке надмірне вшанування однієї людини, попри її безсумнівні заслуги, створює нездорову атмосферу в колективі й перешкоджає його розвитку.

Перші дні: непорозуміння та амбітні плани

Яценко не приховує, що його прихід супроводжувався конфліктами й взаємним недорозумінням. За перші два дні на новій посаді диригент встиг мати сварки з кількома людьми в колективі, які вважали, що можуть приймати рішення без його участі.

• Значна частина розбіжностей виникла через різні уявлення про управління
• Деякі члени колективу намагались продовжувати попередні практики
• Диригент швидко встановив нові стандарти взаємодії й прозорості

Незважаючи на складнощі адаптаційного період, Яценко вже запустив роботу над першим значним проектом. Він підкреслює, що його шляху буде відрізнятись від того, що був протоптаний попередниками. Це означає кардинальні зміни у внутрішній культурі, організаційних процесах і творчому спрямуванні хору.

Чому диригент прийняв цей виклик

В завершенні свого звернення Яценко робить важливу признання. Він міг би вибрати спокійне життя, проводити більше часу з родиною й насолоджуватись своєю карієрою без додаткових обов'язків. Однак він вирішив піти шляхом, що потребує багато зусиль, але обіцяє створити дійсну історію.

Диригент наголошує, що тепер під його керівництвом працюють два видатних українських хори (колектив Верьовки та хор «Гомін»), якими він гордиться. Йому вдалось встановити репутацію керівника, який не допускає образ своїх колег і завжди захищає честь своїх команд.

Історія, в якій чудових колективів тепер два й за які перегризу любого. Ви, напевно, вже десь чули, що я ніколи не дам ображати своїх

Перехід від Львівської опери до Верьовки

Варто нагадати, що перед цим рішенням Яценко отримав посаду художнього керівника вже згаданого хору «Гомін» та водночас вирішив залишити Львівську оперу, де працював протягом восьми років. Його перехід створив резонанс у музичній громадськості України й викликав чимало питань про мотивацію та майбутні плани музиканта.

Тепер, з позиції досвідченого керівника двох престижних колективів, Яценко має змогу запровадити комплексний підхід до розвитку українського хорового мистецтва на національному рівні. Його амбіції та професіоналізм можуть стати каталізатором для позитивних змін в установах, які він очолює.

Висновок: нова ера для легендарного колективу

Назначення Вадима Яценка на посаду художного керівника хору імені Григорія Верьовки розпочинає новий період у його історії. Попри критику й непорозуміння на початку, диригент демонструє рішучість змінювати старі практики й створювати більш здорову атмосферу в організації.

Його відкритість у спілкуванні з громадськістю й готовність пояснити свою позицію показує, що він розглядає цю роботу не як синекуру, а як справжній викликання. Найближчі роки покажуть, чи вдалось йому реалізувати свої плани й повернути колективу першозначну роль в українській культурі.