Криза на фронті: чому обороне закупівлі зупинилися у 2026

Виробничий цикл як вибухово чутлива система

Ось у чому полягає критичність: оборонне виробництво вимагає часу. Навіть якщо тендер оголосити негайно, процес укладання контрактів, авансування, замовлення комплектуючих та сама виробництво займають місяці. Для складних виробів закупівля компонентів може тривати три місяці, стільки ж потрібно на виробництво, випробування й передачу продукції.

Паузу в контрактації сьогодні означає ризик реального розриву постачань через п'ять-шість місяців — а це вже питання, чим воюватиме ЗСУ взимку. Деякі фахівці з галузі попереджають, що критична ситуація настане ще швидше — за місяць-два, особливо для найбільш масових позицій, як-от дрони на радіокеруванні.

Хто виграв у грі в передачу відповідальності

Міноборони і АОЗ взяли на себе ролі в драмі припинення закупівель. Агенція оборонних закупівель наполягає, що проводить закупівлі за всіма категоріями, на які отримала затверджені ТТХ. На 2026 рік вже проведено 25 тендерних процедур, у 2025-му їх було майже 70 — переважно БПЛА й боєприпаси.

Проте Міноборона не видає достатньо ТТХ для запуску нових конкурсів. Нова команда відомства остерігається формувати детальні характеристики, побоюючись звинувачень у лобіюванні інтересів конкретних виробників. Як наслідок, ніхто не готовий брати на себе ці рішення — і система зависла в очікуванні.

"Система оборонних закупівель не може ставати заручником кадрових рішень. Пауза в контрактації сьогодні означає ризик розриву постачань через півроку — це питання про те, чим воюватиме українська армія"

Що насправді зламалося

Проблема глибша, ніж просто «затримка з бюрократією». В Україні немає структури на кшталт американської DARPA — агенції, яка визначає, що й як закуповувати, аналізує виробників, компоненти й готові вироби. Попередня команда Міноборони запустила тендерну процедуру й планувала її проводити, але не розробила систему адміністрування цих тендерів.

Як наслідок, одного разу два процеси розійшлися:

• Старий механізм (прямі контракти) — вже зламаний і не працює
• Новий механізм (конкурентні тендери за ТТХ) — так і не запущений і не оформлений

У цій прогалині і виникла паузою, яка стає вибухівкою для оборонної системи.

Можливі рішення: від екстреного до амбітного

Експерти пропонують кілька варіантів виходу. Простіший варіант — у екстреному порядку скасувати тендери й повернутися до прямих закупівель, щоб врятувати ситуацію в короткостроковій перспективі.

Правильніший, але складніший шлях полягає в тому, щоб довести тендерну реформу до ладу:

1. Створити окрему комісію з аналізу й затвердження ТТХ
2. Перетворити, наприклад, платформу Brave1 на орган на кшталт DARPA
3. Розмістити цю незалежну агенцію в структурі Міноборони так, щоб вона видавала сертифікацію для тендерів

За оцінками фахівців, цей процес потребує близько трьох місяців і політичної волі керівництва.

Що кажуть виробники

З боку приватного сектору поширена думка, що конкуренція за ТТХ — це правильний напрямок. Держава має закуповувати не назву конкретного виробника, а спроможність виконати визначене бойове завдання. Це підвищує якість, знижує вартість і дає державі більший вибір.

Однак будь-яка зміна системи закупівель під час активної війни має відбуватися без паузи у постачанні. Виробники планують закупівлю компонентів наперед — багато з них мають довгі строки постачання. Невозможно сьогодні зупинити замовлення, а через пів року просто натиснути кнопку й відновити серійне виробництво в необхідних обсягах.

Ризик не в самих конкурентних процедурах, а в можливому перехідному розриві між старою й новою моделями закупівель. Коли сьогодні виникає пауза, військові відчувають її наслідки не сьогодні, а через кілька місяців, коли закінчаться вже законтрактовані обсяги. Це особливо чутливо для ринку БПЛА, який змінюється надзвичайно швидко.

Ключовий показник: безперервність постачань

Оптимальна модель — це паралельний процес: не зупиняти постачання перевірених і потрібних військам систем, одночасно формуючи ТТХ і запускаючи конкурентні процедури на наступні обсяги. Конкуренція повинна підвищувати якість й знижувати вартість, але під час війни вона має критичний KPI — безперервність постачання на фронт.

Якщо оборонна галузь втратить цей показник у процесі переходу до нової системи, наслідки будуть катастрофічними. ЗСУ потребуватимуть озброєння кожного дня, а не через кілька місяців, коли виробничі цикли завершаться.

Висновок: «вікно закривається»

Час працює проти системи. Кожен день без затвердження ТТХ — це день, ближче до того, коли закінчаться поточні поставки. Потрібні невідкладні дії: розподіл наявних ресурсів на критичні номенклатури, посилення центрів компетенцій, чіткі строки розроблення ТТХ і перехідний механізм до повного запуску нової моделі.

Оборонна галузь закликає керівництво Міноборони прийняти політичні рішення — хоча б тимчасові — щоб забезпечити безперервність постачань. Альтернатива — розрив запасів, який військово-стратегічно матиме наслідки, виміряні у кваліфікації боцю й кількості успішно виконаних операцій. Час дій — зараз, оскільки до критичної точки залишаються лічені місяці.