Розподіл збитків від знищення складів: справедливий підхід у 2026

Проблема розподілу збитків від атак на склади

Російські удари по складській інфраструктурі створили гостру проблему для українського аграрного сектору та торговельних мереж. Йдеться не лише про фізичне руйнування будівель і обладнання, а й про складне питання розподілу матеріальних втрат між учасниками ланцюга постачання. Коли складський комплекс знищується, виникає конфлікт інтересів: виробники, логістичні компанії та роздрібні мережі намагаються мінімізувати власні втрати, перекладаючи їх на партнерів. Це гальмує відновлення економіки та підвищує ціни для кінцевих споживачів. Розуміння правильного підходу до компенсації є критичним для збереження продовольчої безпеки держави та стабільності ринку.

Чому універсальна формула неможлива

Органи аграрної політики наголошують, що не існує одного правильного варіанту розподілу збитків, який би працював для всіх ситуацій без винятку. Кожна угода між постачальником та ритейлером має унікальні характеристики, які впливають на справедливість компенсації. Невірно було б встановлювати жорстку пропорцію на кшталт 50/50 або покладати всю відповідальність на одну зі сторін.

Причина простої: структура собівартості та рентабельність різних товарів суттєво відрізняються. Для молочної продукції, м'яса або охолоджених напоїв маржа розподіляється інакше, ніж для сухих продуктів або предметів побутової хімії. Тому справедливий розподіл має враховувати специфіку конкретного товару та взаємодію його учасників.

«Має бути індивідуальний, справедливий підхід до розподілу збитків. Це не може бути лінійна модель. Це не може бути 100%, не може бути 50% на 50%, тому що в різних видах продуктів різна частка собівартості та прибутковості» – підкреслюють в аграрному відомстві.

Фактори, що впливають на справедливий розподіл

Під час визначення збитків важливо враховувати низку факторів:

• Учасники ланцюга постачання – виробник, посередник, логістична компанія, ритейлер;
• Сегмент продукції – різні категорії мають різну вартість і маржу;
• Особливості логістики – холодильні ланцюги дорожчі, їх знищення завдає більших втрат;
• Етап передачі товару – розташування на складі визначає, кому він належав у момент атаки;
• Частка прибутку кожної сторони – якщо ритейлер отримував більший прибуток, він повинен нести більші збитки.

Комплексний аналіз цих факторів дозволяє знайти справедливе рішення, яке не ущемляє жодну зі сторін і стимулює швидке відновлення діяльності.

Обмеження органів влади у регулюванні

Міністерство аграрної політики не має доступу до приватних господарських договорів між виробниками та торговельними мережами. Тому органи влади не можуть безпосередньо втручатися у розподіл збитків у конкретних ситуаціях. Міністерство може лише рекомендувати справедливий підхід, а сторони мають самостійно досягти угоди на основі взаємних домовленостей.

Ця обмеженість влади є логічною з точки зору ринкової економіки, але вона також означає, що без законодавчої база багато конфліктів лишатимуться нерозв'язаними.

Законодавче регулювання розподілу збитків

Чинна законодавча база недостатньо покриває питання розподілу матеріальних втрат у разі знищення складської інфраструктури. Законопроєкт, спрямований на вирішення цієї проблеми, уже пройшов перше читання у відповідному парламентському комітеті.

Документ передбачає такі положення:

1. Встановлення критеріїв справедливого розподілу збитків;
2. Визначення прав та обов'язків учасників ланцюга постачання;
3. Механізми розв'язання спорів між сторонами;
4. Умови компенсації з державного або міжнародних фондів.

Аграрне міністерство активно працює над уточненням законопроєкту та його прийняттям, розумієючи критичну важливість цього питання для економіки.

Міжнародний Реєстр збитків як тимчасовий механізм

Донедавна основним інструментом фіксації завданої шкоди залишається реєстрація у міжнародному Реєстрі збитків, завданих агресією проти України. Цей реєстр дозволяє документувати матеріальні втрати з метою подальшої компенсації.

Механізм працює так:

• Постраждала сторона подає документи та докази про знищення;
• Реєстр фіксує розмір завданих збитків;
• У майбутньому ці дані використовуватимуться для розрахунку репарацій від країни-агресора.

Однак цей підхід є довгостроковим і не вирішує проблему негайної компенсації для бізнесу, який потребує грошей для відновлення діяльності вже сьогодні.

Система страхування воєнних ризиків як довгострокове рішення

Найбільш перспективним рішенням експерти вважають запровадження національної системи страхування воєнних ризиків. Розробкою цього механізму займається Міністерство економіки спільно з аграрним відомством.

Переваги такої системи очевидні:

• Автоматична компенсація – не потрібно щоразу доводити вину однієї зі сторін;
• Швидкість виплат – страховики здійснюють компенсацію протягом днів, а не місяців;
• Справедливість – розмір страхування розраховується на основі об'єктивних критеріїв;
• Зменшення судових конфліктів – страхування замінює суперечки між учасниками ланцюга.

Система дозволить бізнесу сконцентруватися на відновленні, а не на вирішенні спорів щодо компенсації.

Масштаби знищення складської інфраструктури

Російські атаки завдали значної шкоди логістичному сектору України. Серед найбільш постраждалих об'єктів:

• Великі торговельні центри та складські комплекси;
• Логістичні хаби національних ритейлерів;
• Холодильники та морозильні камери для харчової продукції;
• Складські приміщення виробників продуктів харчування;
• Центри розподілу кур'єрських та поштових служб.

Ці удари створили ланцюгову реакцію: торговельні мережі змушені були розпорошити свої запаси по дрібним складам, що підвищило логістичні витрати на 35–50% для охолоджених товарів.

Адаптація бізнесу до нових реалій

На відповідь на виклик, український бізнес розвивав нові моделі зберігання та доставки товарів. Замість великих централізованих складів компанії переходять на розподільчу мережу невеликих приміщень. Це знижує ризик від одного потужного удару, але вимагає більших логістичних витрат.

Держава також активно допомагає:

1. Фонд держмайна шукає вільні складські приміщення для бізнесу;
2. Розпорядження вільними складськими площами площею в сотні тисяч квадратних метрів;
3. Субсидування вартості оренди для постраждалих компаній;
4. Прискорена реєстрація нових складських об'єктів.

Хоча держава намагається допомагати, основне навантаження лягає на самих компаній, що змушує їх шукати більш ефективні та резільйентні рішення.

Практичні рекомендації для бізнесу

Компаніям, які мають складські об'єкти та беруть участь у ланцюзі постачання, варто дотримуватися таких рекомендацій:

• Уточніть контракти – конкретизуйте умови розподілу збитків від знищення складів;
• Зареєструйте збитки – своєчасно документуйте щоквартальні фінансові втрати;
• Купіть страховку – розглянути варіанти приватного страхування до запуску державної системи;
• Диверсифікуйте локацію – розподіліть запаси по кількох географічно віддалених складах;
• Слідкуйте за законопроєктами – бути в курсі змін, які можуть вплинути на компенсацію.

Перспективи вирішення проблеми

Найближчими місяцями очікується прийняття законопроєкту про розподіл збитків і одночасний запуск системи страхування воєнних ризиків. Ці кроки значно спростять ситуацію для аграрного та торговельного секторів.

Водночас треба розуміти, що жодна система не буває ідеальною. Деякі суперечки залишатимуться, і їх доведеться вирішувати у судах. Однак запровадження чіткої законодавчої бази та страхування дозволить мінімізувати кількість конфліктів і прискорити економічне відновлення.

Для кінцевих споживачів це означає поступове зниження цін на продукти та більш стійку систему доставки товарів у всі куточки України.