Заборона смартфонів у школах: що задумали депутати у 2026

Чому це стало актуальною проблемою в українській освіті

Мобільні пристрої давно перетворилися на найпотужніший відволікаючий фактор у навчальному процесі. Учні витрачають десятки хвилин кожного дня на перегляд контенту у соціальних мережах замість концентрації на матеріалі уроку. За даними наукових досліджень, середньостатистичний підліток проводить близько 70 хвилин щодня у смартфоні саме під час занять, коли повинен слухати вчителя. Загальний же екранний час розважального контенту сягає 8,5 години щодня, що неминуче впливає на якість знань та психологічний стан дітей.

Освітня спільнота України дійшла висновку, що без системного нормативного рішення ця проблема буде тільки посилюватися. Тому керівництво освітньої галузі та народні депутати рішили взятися за розробку чіткого механізму регулювання цифрових пристроїв у класах.

Що запропонували депутати: основні положення законопроєкту

Профільний парламентський комітет розглянув концепцію закону, яка передбачає введення офіційної заборони на користування мобільними телефонами, планшетами та смарт-годинниками безпосередньо під час уроків. Ключова ідея — повернути увагу учнів до навчального процесу й знизити рівень цифрової залежності.

Проте запропонована норма передбачає важливі виключення:

• Використання гаджетів для навчальних цілей — під контролем і дозволом педагога
• Застосування техніки за медичними показаннями (наприклад, для учнів з особливими потребами)
• Допуск пристроїв у разі виконання спеціальних освітніх завдань у класі

Основна мета закону — забезпечити нормативну базу, яка матиме силу на всій території України й унеможливить розбіжності в підходах різних закладів освіти.

Розбіжності у комітеті: чому законопроєкт повернули на доопрацювання

Парламентський комітет прийняв рішення не затвердити законопроєкт у поточному вигляді, а повернути його до авторів на суттєву переробку. Виявилося, що поточна редакція має недостатньо деталей і не врахує низку практичних проблем.

Серед найбільш обговорюваних питань виявилися:

1. Безпека приватної власності. Як зберігати телефони під час уроків? Хто несе відповідальність, якщо гаджет зникне, упаде чи пошкодиться? Школа чи батьки?
2. Захист прав дітей. Мобільні телефони часто використовуються учнями для фіксування випадків булінгу, жорстокого поводження та інших правопорушень, що є законним доказом
3. Механічна реалізація. Де саме зберігатиме техніку? В спеціальних боксах, індивідуальних шафках чи у вчителя?
4. Санкції та контроль. Які будуть наслідки за порушення? Як школа матиме право контролювати дотримання?

Через ці складності комітет рекомендував Міністерству освіти розробити комплексний механізм, який ґрунтувався би на консультаціях з експертами, педагогами, юристами та батьківськими громадськими організаціями.

Яка ситуація з гаджетами у школах зараз

На сьогодні українське законодавство не містить прямої заборони на мобільні телефони у межах навчального закладу. Це означає, що адміністрація школи не має юридичної основи для примусового вилучення приватного гаджета в дитини.

Однак, закон надає закладам освіти певну автономію. Школи можуть розробляти власні положення внутрішнього розпорядку та статути, у яких регулюють використання цифрових пристроїв на рівні внутрішніх правил. Багато модерних закладів уже прописали норми про обмеження гаджетів у своїх документах, але ці норми мають силу лише у межах конкретної школи.

Освітні омбудсмен неодноразово наголошували, що відсутність чітких законів на державному рівні створює плутанину й уразливість як для школи, так і для батьків.

Аргументи «за» введення заборони

Прибічники законодавчої заборони вказують на солідні докази шкідливості гаджетів у класі:

• Різке падіння концентрації уваги — учні, що користуються смартфонами, засвоюють матеріал на 30–40% гірше
• Зниження якості живого спілкування й розвитку соціальних навичок
• Порушення циклів сну й психологічної адаптації, що особливо актуально для молодших підлітків
• Поширення булінгу й психологічного тиску через соціальні мережі
• Зниження дисципліни в класі та утруднення роботи вчителя

На розвинених освітніх системах інших країн подібна практика вже продемонструвала позитивний результат, спонукаючи українські фахівців до розроблення аналогічних підходів.

Аргументи «проти» та потенційні ризики

Критики пропозиції вказують на серйозні проблеми, які недостатньо враховані:

• Захист дітей від насильства. Телефони дозволяють учням фіксувати доказ булінгу, жорстокого поводження чи кримінальних дій
• Питання відповідальності. Школа повинна матиме подвійний юридичний тягар — обмежити гаджет та одночасно гарантувати його безпеку
• Медичні потреби. Чимало учнів користуються телефонами для моніторингу здоров'я (наприклад, діти з цукровим діабетом, з проблемами зору)
• Обмеження свободи. Некоректне впровадження заборони може розглядатися як порушення прав батьків на виховання дитини

Крім того, автори законопроєкту не навели експериментальних даних, які б доводили, що саме мобільні телефони — єдина чи головна причина падіння успішності учнів, без урахування інших факторів (якість навчання, соціально-економічні умови, психологічний клімат у школі).

Альтернативні рішення: що можуть робити школи вже зараз

Міністерство освіти й науки ще у попередніх коментарях визначило, що закладам не потрібно чекати на закон. Школи мають повне право самостійно обмежувати використання мобільних телефонів під час занять, якщо це вирішення буде узгоджене з батьками й закріплене у статуті закладу.

Практичні методи, які вже застосовуються у школах:

1. Соціальний договір. Адміністрація й батьки спільно розробляють і підписують документ про правила користування гаджетами
2. Накопичувальні боксери. Учні складають телефони у спеціальні контейнери на початку уроку, отримуючи їх по закінченні
3. Індивідуальні шафки. Кожна дитина залишає гаджет у своєму шухляді під час занять
4. Беф-гаджет-зони. Визначають період (наприклад, перші 40 хвилин уроку), коли гаджети забороняються
5. Освітній контроль. Вчителі навчають дітей медіаграмотності й свідомому використанню пристроїв

Міжнародний досвід: які підходи використовують у розвинених країнах

Франція, Іспанія й деякі гвісні в Південній Кореї вже запровадили закони про обмеження гаджетів у школах. Результати показали позитивні зміни в академічній успішності й психологічному здоров'ї учнів. Водночас у цих країнах закон був сформульований достатньо гнучко, щоб мати виключення для медичних потреб і навчання.

Європейські освітні системи також наголошують на важливості комунікації з батьками й поетапному запровадженні змін, а не на різких забороnах.

Чого очікувати в найближчому часі

Профільний комітет очікує від міністерства розроблення детального механізму, який мав би врахувати всі потенційні проблеми. Цей процес передбачає:

• Консультації з педагогічною спільнотою, психологами й експертами у праві
• Опитування батьків і учнів щодо їхніх позицій
• Аналіз досвіду інших країн
• Розроблення чітких механізмів зберігання й контролю гаджетів
• Визначення санкцій та порядку апеляції

Нова версія законопроєкту матиме далеко більше шансів на швидке схвалення у Верховній Раді, оскільки буде ґрунтуватися на консенсусі й практичних рішеннях.

Висновок: як допомогти дітям прямо зараз

Чекаючи на офіційний закон, школи й батьки можуть почати дію вже сьогодні. Спільна виховна позиція щодо цифрової гігієни значно більш ефективна, ніж одностороння заборона. Поєднання освітніх методів, налаштування правил у статуті школи й відкритого діалогу з дітьми допоможе знизити негативний вплив гаджетів без суворих обмежень прав.

Головне — розуміти, що мобільні технології — це не лиш проблема, але й корисний інструмент у освітньому процесі. Тому регулювання, а не повна заборона, — саме те, що потрібно українській системі освіти.