Віра українців у перемогу у війні: опитування 2026 показало важливий нюанс

Висока впевненість у переможному результаті: статистика довіри

Майже чотири роки озброєного протистояння змінили психологічний стан українського суспільства. Проте більшість громадян продовжують зберігати впевненість у перемозі, незважаючи на складність ситуації на фронтах та постійні виклики. Це свідчить про стійкість національного духу та намір населення боротися до кінця, незалежно від поточних труднощів.

Сучасні реалії вимагають розуміння як змінюються настрої та очікування населення у разі тривалого конфлікту. Знання цих трендів допомагає державі коригувати політику та комунікацію з громадянами, забезпечуючи збереження морального духу й соціальної єдності.

Динаміка довіри до перемоги протягом років войни

Останнє комплексне дослідження громадської думки виявило, що 85% опитаних українців вірять у перемогу (враховуючи тих, хто дав позитивну відповідь категорично, та тих, хто схиляється до оптимізму). Цей показник виявляє стійку позицію суспільства, хоча він помітно відрізняється від першого року збройного вторгнення.

Порівняння з попередніми періодами дослідження показує:

• Березень 2026 року — 82% громадян вірять у перемогу
• Липень 2025 року — 80% мають позитивну позицію
• Перші роки повномасштабного конфлікту — віра у перемогу утримувалася на рівні 97-98%

Таким чином, в абсолютних числах спостерігається скорочення впевненості, однак за умов тривалого конфлікту такі показники свідчать про збереження психологічної стійкості населення.

Тих, хто сумнівається та утримується від відповіді

На іншому кінці спектру позицій:

• 10% опитаних не вірять у можливість перемоги
• 5% не змогли або відмовилися дати чітку відповідь

Ці групи осіб можуть бути охарактеризовані як скептики та невизначені. Їхня наявність природна в умовах довготривалого конфлікту, коли втомленість та невпевненість у майбутньому починають займати місце у свідомості частини суспільства.

Розбіжності щодо майбутніх кордонів України: три основні сценарії

Якщо дотримання віри в перемогу залишається відносно консолідованим, то щодо того, якими будуть державні межі після завершення збройних дій, поглади розділилися помітно. Це виявляє глибокий нюанс у сприйманні українцями результатів конфлікту — перемога може розумітися по-різному залежно від того, що розуміється під «повістю территорії».

Сценарій перший: повна деколонізація у межах 1991 року

Третина опитаних (32%) твердо переконана, що Україна повинна закріпити своє право на кордони у межах розпаду Радянського Союзу. Це передбачає повернення Криму, всіх днестровських регіонів та інших територій, які були українськими перед розпадом СРСР.

Ця позиція представляє максимальний сценарій деколонізації — відновлення історичних правоживості до 1991 року включно. Для таких громадян перемога означає геополітичний отворот, а не просто припинення бойових дій.

Сценарій другий: повернення території від січня 2022 року

Практично однакова частка (31%) вважає реалістичнішим сценарієм повернення усіх територій, які перебували під контролем України напередодні повномасштабного вторгнення 23 лютого 2022 року. На той момент держава контролювала частину Донецька й Луганська (в тому числі ДНР і ЛНР), але не весь Крим.

Цей варіант розглядається багатьма експертами як компромісний — припинення поточної агресії без повної деколонізації території. Практично рівна підтримка обох «великих» сценаріїв вказує на внутрішні розбіжності у стратегічному бачення частини громадянства.

Сценарій третій: угода зі втратами нових територій

Менше людей (16%) готові до варіанта, при якому держава може втратити деякі території, які були захоплені або перейшли під контроль противника протягом нинішнього конфлікту. Цей сценарій передбачає відповідь заради скорішого припинення войни, пожертвуючи певною частиною земель.

Хоча цей відсоток найменший серед трьох основних позицій, він демонструє, що частина українців розглядає компромісні варіанти, якщо це матиме на меті припинення вбивств і страданнь.

Аналітичний висновок: розділення позицій 32% на 31% на 16% показує, що громадянське суспільство України не має єдиної думки щодо оптимального исходу конфлікту, хоча 63% підтримують сценарії повного повернення одного з обраних періодів кордонів.

Методологія дослідження: як були зібрані дані

Для забезпечення достовірності результатів важливо розуміти, як було проведено опитування. Дослідження охоплювало всю територію України, з єдиним виключенням — тимчасово окуповані території Криму та частини Донбасу не були включені у вибірку.

Період та методи збору інформації

• Період опитування: 30 травня — 3 червня 2026 року
• Метод: комп'ютеризовані телефонні інтерв'ю (CATI)
• Вибірка: випадкова база мобільних номерів

Такий підхід гарантує репрезентативність результатів та мінімізує систематичні помилки, притаманні іншим методам соціологічного дослідження. CATI-метод дозволяє швидко охопити великий обсяг респондентів, а випадкова вибірка забезпечує відсутність виразних зміщень у напрямку певної демографічної групи.

Контекст: як змінювалися очікування українців протягом четирьох роківwar

Це дослідження — не перше, яке фіксує трансформацію суспільної свідомості. За роки конфлікту соціологи спостерігали глибокі коливання у підтримці різних аспектів державної політики та геополітичного курсу.

Європейська інтеграція та членство у НАТО

Останні опитування показали складну картину щодо членства в міжнародних організаціях. Євроінтеграція залишається пріоритетом для більшості, тоді як рівень підтримки вступу до НАТО виявив певне зниження на фоні військових реалій та дискусій про безпеку.

Це свідчить про те, що українці розрізняють умовність реалізації різних стратегій майбутнього розвитку, залежно від ситуації, яка розвивається.

Глибокі тривоги суспільства за межами військових операцій

Соціологічні дослідження виявили й іншу цінну інформацію про психологічний стан населення. Основний страх громадян — це не безпосередні загрози (обстріли, руйнування інфраструктури), а занепад соціальних умов для майбутнього покоління.

Українці найбільше переживають, що діти будуть зростати в умовах злиднів, економічної невизначеності та нестабільності. Цей факт підкреслює, що психологічна травма конфлікту розповсюджується далеко за межами поточних бойових операцій, впливаючи на планування майбутнього та довіру до держави.

Розуміння результатів: що це означає для України

Дані опитування надають важливу інформацію для розуміння морального стану нації та готовності суспільства до різних варіантів закінчення конфлікту.

Основний висновок: більшість українців залишаються прихильниками перемоги, однак визначення цієї перемоги варіюється від абсолютної деколонізації до компромісних варіантів. Держава та суспільство мають знаходитися у постійному діалозі щодо того, які межі прийнятні та як комунікувати про можливі результати.

Такої інформації варто використовувати для:

1. Розробки комунікаційної стратегії, яка реалістично описує можливі результати
2. Підготовки суспільства до переговорів, якщо вони стануть необхідними
3. Збереження психологічної стійкості в очах довгостроковості ситуації
4. Розуміння причин стурбованості щодо майбутнього молоді

Опитування 2026 року надає цінні орієнтири для національної політики та стратегії розвитку держави в період після конфлікту.

Поглиблення розуміння: чому числа змінилися

Зниження показника віри у перемогу з 97-98% до 85% — це природна еволюція громадської думки. Перші місяці конфлікту характеризувалися емоційною одностайністю та наївним оптимізмом, тоді як з часом громадяни отримували більше інформації про масштаби проблеми та можливі компроміси.

Однак факт, що 85% все ще вірять у перемогу, демонструє стійкість національної волі й розуміння, що здача без опору невід'ємна від утрати суверенітету та гідності.

Помітна рекомендація для аналітиків: варто розглядати не абсолютні числа, а динаміку та структуру відповідей. Те, що більшість все ще зберігає надію, є позитивним сигналом морального стану, незважаючи на виснажуючий конфлікт.