Щоденник з Маріуполя: історія жінки, яка загинула за правду

Свідчення з першої лінії: чому щоденник Катерини Савенко змінює наше розуміння війни

Великі цифри втрат, стратегічні оцінки та військові комунікати часто затуляють найголовніше — живий, до болю справжній досвід тих людей, які опинилися в епіцентрі катастрофи. Коли розповідає людина, яка пережила облогу, яка втратила близьких і боялася за своє життя кожну секунду, коли вона фіксувала все в зошиті рукою, стискаючи блокнот як якір на тоне, — ця розповідь обирає іншу цінність. Саме такою є історія Катерини Савенко, 42-річної мешканки Маріуполя, яка 24 лютого 2022 року взяла до рук блокнот і почала писати.

Хто була Катерина Савенко і як виникла ідея вести щоденник

Катерина була звичайною жінкою — працівниця металургійного підприємства, люблячої матері і дружини, яка мала своє місце в мирній громаді міста на Азовському морі. Коли почалася повномасштабна агресія, вона не змогла лишатися байдужою. Замість паніки — взяла блокнот. Замість мовчання — почала писати.

За два місяці облоги жінка встигла зробити 34 унікальні записи, що охоплюють період із першого дня вторгнення, 24 лютого, до кінця березня 2022 року. Записи виникали спонтанно, в моменти, коли була змога безпечно сісти. Катерина почала писати російською мовою — як спілкувалася в побуті, але з часом, коли свідомість переросла травму агресора, перейшла на українську.

Щоденні записи під обстрілами: що писала Катерина

У своєму щоденнику Катерина фіксувала не лише жахи. Звичайно, там були страшні моменти:

• постійні обстріли, які не давали людям дихати спокійно
• авіаудари, що розривали будинки на шматки
• убогість життя у холодних, сирих підвалах
• 痛ові пошуки питної води та щоденного хліба
• темрява, холод, повна ізоляція від зовнішнього світу

Але разом із жахом вона записувала й моменти світла — як абсолютно чужі людям пропонували один одному останню миску супу, як батьки захищали дітей своїми тілами, як люди розповідали один одному спогади про мирний, квітучий Маріуполь, щоб не звійтися від розпачу.

"Мама до останнього хотіла, щоб світ дізнався правду про те, що насправді відбувалося в Маріуполі" — донька авторки Надія Савенко про матчину мотивацію записувати свідчення під час облоги.

Останні дні Катерини: як щоденник був врятований

29 березня 2022 року життя родини розламалося. Черговий обстріл став смертельним для чоловіка Катерини, Віталія. Сама вона отримала важкі поранення і була госпіталізована у місцеву лікарню. Розуміючи, що часу лишилось мало, однією рукою, вцілілою від поранень, Катерина написала в телефоні послання до своєї доньки Надії з одним-единственним благанням: врятувати щоденник.

2 квітня 2022 року в лікарні від нових ударів спалахнула пожежа. Катерина, стікаючи кров'ю, змогла вибратися з вогню, але організм відмовлявся коритися їй далі. 4 квітня її серце зупинилось — вона померла на руках у власної матері в підвалі їхнього дому.

До чудо, рідні змогли зберегти цінні сторінки щоденника та передати їх до Музею "Голоси Мирних", що входить у структуру Фонду Ріната Ахметова — найбільшого архіву цивільних свідчень про війну в світі, в якому на даний момент зберігається понад 145 тисяч історій.

Від архіву до видання: як щоденник дійшов до читачів

У 2024 році щоденник вперше частково опублікували онлайн, але це був лише початок. Рідні та команда активістів вирішили видати повну версію окремою друкованою книжкою українською мовою.

Над проєктом працювала серйозна команда експертів:

1. Олександра Матвійчук, лауреатка Нобелівської премії миру 2022 року, написала передмову
2. Антон Дробович, військовослужбовець та екс-голова Українського інституту національної пам'яті, також підтримав видання
3. Євген Монастирський, викладач та гарвардський аспірант, став історичним редактором
4. Художник Антон Логов створив чуттєві ілюстрації до тексту

Міжнародне визнання: щоденник Катерини як "Анна Франк" нашого часу

Історія 42-річної Катерини вже сколихнула світовий громадськість. Про її щоденник написав знаменитий британський таблоїд, Польське радіо випустило чотирисерійний емоційний подкаст, у якому актори читали уривки з блокнота.

Команда проєкту прагне, щоб книга здобула глобальний масштаб на рівні зі знаменитим щоденником Анни Франк. Наразі оригінальна рукопис та її цифрова копія надійно зберігаються у базі музейного архіву, а книга вже з'явилася в українських книгарнях.

Це видання — не просто спогади. Це історичний документ, що змінює наше розуміння того, як люди справляються з крайнім жахом, як вони зберігають гідність у нелюдських умовах, як світ у світі залишається світлом навіть на дні облоги.

Чому варто прочитати щоденник Катерини Савенко у 2026 році

Через чотири роки після написання цих записів їхня актуальність не зменшилась. Навпаки, щоденник Катерини стає все більше культурним символом опору і людської гідності перед обличчям насильства.

Ця книга потрібна для того, щоб:

• молодому поколінню, яке не пережило облогу, зрозуміти, через що проходили люди
• світу побачити Україну не як геополітичну стратегію, а як країну з мільйонами живих людей, у кожної своя історія
• навіки зберегти пам'ять про мужність звичайних жінок, матерів та дружин, які вибирали писати правду перед смертю
• розуміти вартість миру і небезпеку, коли його немає

Де придбати книгу і як почитати щоденник

Щоденник Катерини Савенко вже в продажу в українських книгарнях. Окрім паперової версії, фрагменти доступні онлайн у музейному архіві "Голоси Мирних". Книга видана українською мовою з ілюстраціями та науковим апаратом, що допомагає читачеві зрозуміти контекст облоги.

Якщо ви шукаєте зв'язку з історією, якщо хочете зрозуміти, що таке справжня мужність і як люди зберігають лю́дськість у крайнощах — ця книга для вас. Щоденник Катерини Савенко нагадує нам всім, що письменство, свідчення та правда — це дії, що спасають людство від забуття.