Торгівля викидами: як не перетворити на новий податок для промисловості

Що таке торгівля викидами і чому вона важлива для України

Система торгівлі викидами (НСТВ) — це механізм, який дозволяє державам та підприємствам купувати й продавати дозволи на викиди парникових газів. В Україні розроблення та впровадження такої системи стоїть особливо гостро, адже це напряму впливає на конкурентоспроможність вітчизняного експорту в умовах нових європейських вимог.

На сьогодні це не просто екологічна реформа — це стратегічне питання для власників бізнесу, керівників та фінансових директорів. Ціна на викиди стає невід'ємною частиною калькуляції собівартості товарів, які спрямовуються на експорт до Європейського Союзу, особливо після впровадження механізму CBAM (прикордонного вуглецевого механізму).

Три законопроєкти про НСТВ та їх спеціфіка

У липні поточного року Верховна Рада отримала одразу три законопроєкти, які регулюють питання системи торгівлі викидами:

• Законопроєкт №15386 — основна редакція;
• Законопроєкт №15386-1 — перша альтернативна версія;
• Законопроєкт №15386-2 — друга альтернативна версія.

Наявність кількох варіантів законодавства свідчить про те, що українське суспільство ще не дійшло консенсусу щодо оптимальної моделі запровадження торгівлі викидами. Кожен із проєктів пропонує різні підходи до визначення базових параметрів, розподілу коштів та механізмів контролю.

Розбіжність між екологічною реформою та економічною стратегією

«Найбільша помилка в дискусії полягає в тому, що частина бізнесу досі розглядає НСТВ як ще одну екологічну реформу. Насправді це питання для керівництва компанії, для стратегічних рішень та інвестицій»

Багато представників промисловості сприймають систему торгівлі викидами лише як черговий екологічний захід. Однак у реальності це комплексна економічна стратегія, яка впливає на:

• Вартість виробництва;
• Конкурентоспроможність на європейському ринку;
• Можливості залучення іноземних інвестицій;
• Цінообразування експортної продукції.

Розуміння цього має критичне значення для прийняття обґрунтованих управлінських рішень на найвищих рівнях корпоративної ієрархії.

Критична роль розподілу доходів від НСТВ

Ключовим питанням є не просто встановлення ціни на викиди, а й те, як витрачатимуться кошти, отримані від торгівлі. Урядовий підхід передбачає спрямування доходів на:

1. Модернізацію підприємств;
2. Підвищення енергоефективності;
3. Впровадження нових технологій;
4. Розвиток декарбонізаційних рішень;
5. Фінансування Фонду модернізації України.

Саме такий розподіл коштів перетворює НСТВ не на податок, а на інвестиційний механізм для технологічного переозброєння промисловості. Це дозволяє підприємствам не лише забезпечити відповідність євростандартам, але й підвищити конкурентоспроможність на глобальних ринках.

Небезпека перетворення НСТВ на черговий податок

Однак існує значний ризик, що система торгівлі викидами буде сприйнята як звичайний податок без прямого зв'язку з модернізацією. Якщо отримані кошти спрямовуватимуться до загального державного бюджету без чіткої системи контролю та прозорості, це стане додатковим навантаженням на промисловість.

«Спрямування коштів до бюджету без чіткого механізму їх використання для технологічного оновлення перетворює НСТВ на черговий податок для промисловості»

Такий розвиток подій матиме негативні наслідки:

• Збільшення собівартості вітчизняної продукції;
• Зниження конкурентоспроможності на експортних ринках;
• Можливість втечі капіталу в інші країни;
• Скорочення обсягів виробництва у ключових секторах.

Синхронізація НСТВ з механізмом CBAM ЄС

Європейський Союз уже впровадив прикордонний вуглецевий механізм (CBAM), який перейшов у фінансову фазу. Це означає, що українські експортери вже стикаються з вуглецевою ціною як фактором, що впливає на конкурентоспроможність їх продукції.

Україна має узгодити запровадження НСТВ з CBAM на трьох рівнях:

1. Політичний рівень — узгодження позицій із ЄС щодо загальних цілей декарбонізації;
2. Технічний рівень — визначення методологій розрахунку викидів, норм та стандартів;
3. Методологічний рівень — встановлення процедур контролю, звітності та перевірки.

Від якості цього узгодження залежать:

• Доступ українських товарів на європейський ринок;
• Визнання вуглецевих квот України в ЄС;
• Можливості залучення міжнародних інвестицій в декарбонізаційні проєкти;
• Загальна конкурентоспроможність українського експорту.

НСТВ як механізм повоєнної модернізації промисловості

Система торгівлі викидами має величезний потенціал в контексті повоєнного відновлення України. Вона може стати потужним інструментом для модернізації таких ключових секторів, як:

• Металургія — одна з найбільш енергоємних галузей, яка потребує переходу на більш чисті технології;
• Виробництво будівельних матеріалів — цемент, цегла, скло вимагають суттєвого технологічного оновлення;
• Хімічна промисловість — потребує інвестицій у впровадження циркулярних моделей виробництва;
• Енергетичний сектор — вимагає переходу на відновлювальні джерела енергії.

Якщо правильно організувати розподіл коштів від торгівлі викидами, можна забезпечити фінансування великомасштабних проектів модернізації, які дадуть змогу українській промисловості не лише відповідати європейським стандартам, але й стати світовим лідером у сфері зелених технологій.

Ризики для промисловості при неправильному запровадженні

Якщо законодавство буде прийнято без достатнього уважання до потреб бізнесу, це загрожуватиме:

• Втратою конкурентних переваг на європейських ринках;
• Затримкою переговорів України з ЄС щодо торговельних умов;
• Скоротженням інвестицій в український промисловий сектор;
• Економічною депресією в регіонах, залежних від тяжкої промисловості.

Тому критично важливо, щоб процес законодавчого оформлення системи торгівлі викидами був максимально виваженим, прозорим та враховував інтереси як екологічної безпеки, так і економічного розвитку держави.

Висновки та рекомендації

Торгівля викидами не повинна стати черговим податком — вона має бути частиною комплексної стратегії модернізації української промисловості. Успіх залежить від:

• Прозорого механізму розподілу коштів від НСТВ;
• Чіткого узгодження з вимогами ЄС та механізмом CBAM;
• Залучення представників бізнесу до розроблення законодавства;
• Встановлення реальних целей щодо зниження викидів без шкоди конкурентоспроможності.

Вітчизняні лідери промисловості, державні чиновники та екологи мають спільно розробити механізм, який запровадить ціну на вуглець, але одночасно спрямує отримані кошти на фінансування інвестицій в модернізацію й декарбонізацію. Тільки такий підхід дозволить Україні залишатися конкурентною на глобальних ринках під час переходу до низьковуглецевої економіки.